З дитинства ми пізнаємо світ через історії: читаємо казки, де разом з героями ніби наяву проживаємо усі події, уявляючи фантастичних персонажів у реальності.
У форматі історії можна подати будь-яку інформацію: цікаво пояснити дитині природу вчинків з морально-етичної точки зору. Без повчань і заборон. Уява вимальовує картини на основі почутого, розвиває причинно-наслідковий звʼязок і логічне мислення. Тож, історія про сусідського Рому, який розбив мʼячем вікно з поясненням, чому так краще не робити, значно ефективніше, ніж просто пригрозити: «Вибʼєш комусь вікно – мʼяч заберу назавжди». Досвід інших, оформлений в пізнавальну емоційну розповідь, виховує, вчить і дисциплінує.
Мистецтво цікаво розповідати – вища майстерність сторітеллера (того, хто розказує історії). Власне, сторітеллінг – це (з англ. stotytelling – «розповідати історії»).
Помилково думати, що сторітелл – виключно маркетинговий прийом. Перші зразки сторітеллінгу вже зʼявляються у дошкільному віці. Це казки та оповідання, розповідь дитини, як пройшов день у садку і чому виникла сварка з найкращим другом. З дорослішанням, наука сторітеллінгу опановується ще досконаліше: другокласник в деталях розповідає, як отримав першу двійку, підліток ділиться першою закоханістю, а студент – результатами першої сесії. Це – побутовий сторітеллінг.
Історії допомагають органічно сприймати інформацію, навіть складні теми шкільного матеріалу. Тож, в навчанні теж є власні приклади сторітеллінгу.
Як застосовується сторітеллінг в освіті?
Сторітеллінг в освіті зацікавлює школярів, допомагає краще розібратися в дисципліні і підвищує загальний рівень успішності учнів. Сторітеллінг для дітей:
- якомога довше утримує увагу школярів;
- пояснює важкі теми простими словами;
- у розважальній формі залучає дітей до освітнього процесу;
- розвиває критичне мислення;
- покращує комунікативні здібності;
- створює довірливу атмосферу у класі;
- покращує мовленнєві навички.
Наприклад, за програмою 6-го класу у вчителя заплановано розширення лексики учнів з теми Food (Їжа). Вчитель розповідає історію про друга, який, опинившись в лондонському ресторані, не зміг правильно перекласти назви страви у меню. І замість roast potatoes (печеної картоплі) замовив boiled rice (відварений рис). Історія трохи кумедна, тож викликає позитивні емоції в учнів, які й допоможуть запамʼятати обидва словосполучення. Такий асоціативний ряд можна побудувати з усіма парами слів.
«Живе» спілкування з простими міні-історіями сформує довірливі стосунки між учнем і вчителем, бо педагог не банально викладає предмет, а ділиться частинкою свого життя (адже майстерність вчителя перетворити вигаданий сторітелл на максимально наближений до реальності).
За даними сайту Education times, словниковий запас учнів, яким вчитель іноземної мови подає матеріал у формі сторітеллу, лише за один семестр виріс на 30%, ніж в аналогічних класах зі стандартним форматом викладання.
Навчальна програма Lyceum від Study.ua побудована з врахуванням передових освітніх методик. Для нас важливо, щоб навчання було не лише результативним, а й цікавим. Тож, використовуємо для цього усі сучасні педагогічні інструменти.
Чому сторітеллінг є ефективним методом навчання дітей?
Що ми запамʼятаємо: сухі факти або історію, навіть, якщо вона повʼязана не з нами? Звісно, 2 варіант. Людська психологія зберігає у памʼяті ситуації, які супроводжуються емоційним звʼязком.
Чому історіі закарбовуються краще, ніж факти без додаткової інформації?
- Історія створює контекст: він звʼязує почуте з досвідом і емоціями (саме вони активують відповідні центри мозку, що стимулюють памʼять).
- Історії візуалізують отриману інформацію: візуалізація полегшує запамʼятовування.
- Структура історії: вступ, залучення, кульмінація, розвʼязка, детально звʼязують кожну цифру/факт з відповідною частиною структури.
І найголовніше – історії стимулюють синтез окситоцину. Цей гормон підсилює довіру до викладача, викликає емпатію, сприяє ефективному засвоєнню матеріалу. Про це говорить Поль Зак у статті «Чому ваш мозок полюбляє історії».
Використання мультимедійних матеріалів: аудіо-/відеозаписів, інтерактивних завдань: квізів та опитувань, розширюють освітній контент, й допомагають глибше розібратися у темі.
Доктор наук Каспер Пієтерес на власному сайті публікує дані: студенти Стенфордського університету, які вигадували історії до кожного нового слова, запамʼятовували їх в 7 разів краще, ніж, ті хто намагався просто «зазубрити».
Як заохотити учнів створювати особисті історії?
Стимулювати вигадувати і розповідати історії можна і першачків. Сторітеллінг у початковій школі допомагає:
- розвивати образне мислення;
- формувати емпатію до оточуючих;
- активувати допитливість до нових знань;
- розширювати світогляд.
Першим розпочинає вчитель. Наприклад, опановуючи навички письма, учні вчаться правильно тримати у руці олівець. Педагог розповідає етимологію назви. Згадує вигляд першого олівця у 14 ст. і матеріал виготовлення – суміш свинцю і цинку. Ділиться, що таким інструментом користувався всесвітньо відомий живописець Боттічеллі. А легенда, повʼязана з швейцарською компанією Caran d’Ache («карандаш»), яка виготовляла олівці, розширює оповідь.
Можна урізноманітнити контекст, вигадавши нову ідею для сторітеллінгу – уявити, що олівець – вигаданий казковий персонаж, якому притаманні людські емоції: радість, гнів, смуток. Вгадуючи емоційний стан олівця, діти розвивають емпатію та фантазують, які події його зумовили. Тож, поступово діти перехоплюють ініціативу педагога і продовжують свій сторітелл.
Під час уроків арифметики першачки не розуміють різницю між знаками «більше-менше», тож вчитель «вводить» допоміжного персонажа – пташку з відкритим дзьобиком. Якщо вона голодна – дзьобик закритий, голодна – відкритий.
Види сторітеллінгу
Види сторітеллінгу:
- класичний: педагог розповідає історію, діти слухають і запамʼятовують;
- активний: вчитель задає сюжетну лінію, «вводить» головного персонажа, діти вигадають додаткові сюжетні лінії та героїв;
- цифровий: розповідь доповнюється візуальними зображеннями: графіка, презентації, відеоролики.
Також виділяють сторітеллінги у форматі кейсів і квестів. В епоху цифровізації широкого розповсюдження набуває 3 вид сторітеллінгу – цифровий. Варіанти:
- соціальна реклама на тему уроку (учні знімають заздалегідь, а на уроці з педагогом обговорюють побачене);
- віртуальна екскурсія (цікаво використовувати на уроках історії та географії, опинившись на різних континентах і в минулих епохах);
- 3D-моделювання фантастичних персонажів за допомогою шлему VR (створені герої у подальшому можуть супроводжувати учнів під час вивчення складних тем).
Вчитель пропонує різні формати, а діти обирають найцікавіший.
Вплив сторітеллінгу на мотивацію до навчання
Журнал Taylor & Francis пише, що 80% американських вчителів, які регулярно на уроках використовують сторітеллінг, помічають збільшення мотивації школярів до навчання. Освітній фонд Дж.Лукаса Edutopia публікує дані, що прослуховування історій активує певні мозкові зони, що допомагають детальніше зрозуміти матеріал. А якщо діти слухають сторітелли з описуванням факапів, це розвиває мислення та стійкість до життєвих негараздів.
Приклади навчальних історій
Цифровий сторітеллінг для дітей приклади:
- для розвитку емпатії та усного мовлення: аудіорозповіді про вигаданих персонажів, які полегшують засвоєння теми;
- для розвитку візуально-образного мислення: анімації про історичні фігури;
- для спільного залучення у навчальний процес: квест для уроку хімії «Розгадай усі формули, щоб «відкрити» двері кабінету»;
- для розвитку креативності: віртуальна подорож.
Для успішного сторітеллінгу потрібно:
- Тема та мета уроку
- Цікавий головний герой, актуальний віку та захопленням дітей
- Деталізована динамічна сюжетна лінія з емоційним забарвленням
- Ключова думка (мета) навколо якої формуються інші ситуації
- Комбінація різних методик: оповідання, аудіо-/відеоформат
Сюжети можуть бути авторськими, вигаданими вчителем або ж можна скористатися традиційними варіантами: перемога над чудовиськом – знайти з дітьми вихід з ситуації (актуально для позакласних занять), розслідування – вирішення основної задачі з допоміжними деталями, синдром Попелюшки – зміна головного героя-бешкетника в зразкового персонажа.
